Квартиру довелося готувати до продажу, що означало повноцінний розбір речей та меблів, які були тут тепер уже зайвими. Все забирати не хотіла, оскільки багато вже нам не знадобилося б. Прикладом можна вважати дитячу стінку, яка колись належала старшій дочці, а потім і синові. За 30 років вона вже не мала гарного вигляду, та й забирати її безглуздо.
Але вирішила, що краще комусь її віддати, бо не всі мають можливість такі предмети меблів купити. Сама стінка складалася із шафи, книжкового відсіку, секретера, також був висувний стіл для письма, але він призначений для маленьких дітей, тому вони майже не користувалися.
Про все згадала у соцмережах, коли робила оголошення, що безкоштовно віддам стінку. Єдиною умовою був самовивіз. Також одразу вказала термін у три дні. Відразу відгукнулося кілька людей. Однією із них виявилася жінка, яка особливо наполягала на тому, щоб віддали саме їй, тому що дитині це дуже потрібно, але грошей немає.
Я скинула їй знімки і вказала всі дефекти і чесно написала, що меблі старі та стан не ідеальний.
Але, за її словами, їй все дуже сподобалося і вона її забере за три дні. Іншим я відмовила, тому що перейнялася ситуацією жінки.
Минуло три дні. Мені звичайно ніхто не написав і не подзвонив. Я вирішила, що варто нагадати про стінку та написала жінці, але мене проігнорували.
Мені зателефонували вже ввечері і сказали, що я турбую людей, які працюють. Жінка довго обурювалася із цього приводу. Я запитала про стінку, зокрема коли її забиратимуть, на що отримала відповідь, що мені її треба привезти за вказаною адресою, бо жінка машину не знайшла.
Коли я трохи відійшла від такого нахабства, то сказала, що у мене немає вантажників і умова про самовивезення була єдиною, тому що стінку треба забрати самостійно.
Жінка розмовляла не так, як уперше. Я помітила різницю і подумала, що вперше вона, можливо, була напідпитку. Вирішила поставити запитання щодо обстановки кімнати дитини, може вона вже встигла її обставити і стінка виявилася непотрібною, але не отримала жодної чіткої відповіді.
Стало зрозуміло, що розмову можна закінчувати, тому що панночці не потрібна ні стінка, ні щось інше для дитини, про що вона і дала зрозуміти.
Часу залишалося дуже мало, але все ж таки мені пощастило. За оголошенням майже одразу зателефонувала ще одна людина і запитала щодо меблів. Я сказала, що все не в ідеальному стані, але мене запевнили, що це не проблема, тому що чоловікові привезли внучку, а меблів для неї зовсім немає.
Вже за годину він приїхав і глянув на стінку. Вона йому сподобалася.
Коли меблі були занурені мені вручили в подяку коробку цукерок, хоч я і відмовлялася, але чоловік був наполегливий.
Ось таке буває, коли віддаєш меблі безкоштовно. Краще б продала і не натрапила на неадекватну жінку.
