В п’ятницю нам зателефонувала свекруха і сказала, що чекає нас в суботу, треба обірвати вишні. Чоловік дуже любить їздити до своєї мами, використовує кожну можливість, але я не розділяю його радості, бо знаю, що Валерія Олександрівна без сюрпризу мене не залишить.
Кожен приїзд в гості до свекрухи проходить однаково. Вона починає готуватися до приїзду улюбленого сина заздалегідь: квасить 10 літрів капусти (бо це його улюблена страва), варить 10 кілограм неїстівного холодцю. І все це потім збирає нам з собою. Кожного разу я вислуховую її поради і повчання, а закінчується все тим, що вона каже, що її син був вартий кращої партії.
Не знаю, чи це випадковість, але цього разу у неї в гостях була її співробітниця, 30-річна Вероніка, яка ніби то, теж приїхала по вишні. Але я думаю, що все це не просто так. Свекруха ще мріє, що її син знайде підходящу наречену, і байдуже, що у нього вже є законна дружина.
Адже і не скажеш нічого, бо свекруха моя – геніальна актриса. Ледь що, вона відразу каже, що їй погано. А чоловік і ведеться, відразу робить все, що вона скаже.
Як ми все-таки примудрилися одружитися, для мене загадка. В день нашого весілля вона влаштувала чергову сцену і я в білій сукні і з купою гостей залишилася в РАЦСі сама. Нас не встигли розписати, бо чоловік з мамою поїхали додому.
Ми спробували одружитися ще кілька разів, але завжди це закінчувалося так само. Коли я зрозуміла, що чекаю дитину, ми з чоловіком нікому нічого не казали, самі пішли в РАЦС і нас розписали.
От відтоді я і стала нелюбимою невісткою. Я не знаю, як це змінити, я люблю свого чоловіка і готова з повагою ставитися до його родичів. Але як це зробити в моїй ситуації – я не знаю. От і минулої суботи нарвали ми вишень, я вислухала чергову тераду про себе, зібрали капусту і холодець і поїхали додому.
Я в розпачі – це колись закінчиться, чи так буде завжди…
