В Україні обов’язкова вакцuнaцiя існує фактично з моменту утворення нашої держави. У Кримінальному кодексі є навіть тематична стаття, за якою винного в порушенні санітарних норм можуть засудити на термін до 8 років.
Обов’язковість повинна бути і в разі щеплень від ковіду. Але це зовсім не означає, що тих, хто відмовляється від щеплення, слід ловити й робити укол силоміць. До таких людей можуть бути застосовані інші заходи впливу, наприклад, відсторонення від роботи.
Таку думку в ексклюзивному бліцінтерв’ю OBOZREVATEL висловив ексголовний санітарний лікар України Сергій Бережнов. Далі наводимо його пряму мову.
Ловити на вулиці й колоти насильно нікого не будуть: обов’язкове не означає примусовеОбов’язковість чогось закладена у всьому нашому житті. Щось обов’язкове передбачено нашою професією, нашою діяльністю. Наприклад, обов’язково дотримуватися Правил дорожнього руху. Мій автомобіль має смогу їхати зі швидкістю 250 кілометрів на годину, але мене обмежують – не можна їхати по місту більш ніж 50 кілометрів на годину. Я обурений.
Обов’язкова вакцuнацiя в нас існує дуже давно, ще з Радянського Союзу. Ніхто нікого не ловив і насильно не колов. Але якщо ти не хочеш вакцuнyватuся, суспільство говорить: ти не щеплений, тому сюди ми тебе не пустимо, ти становиш небезпеку.
Хтось каже: як же так, ви не пускаєте нещеплену дитину до школи. Але ж вона має право на навчання! Але ніхто не забороняє вам навчатися. Наймайте вчителів, навчайте вдома, але в школу ми таку дитину не пустимо, бо вона становить загрозу.
Таке правило ухвалило суспільство. Вакцuнацiя обов’язкова, але не примусова. Відчуваєте різницю?
Є інфекції, які все одно тебе дістануть, якщо ти нещеплений. Там стовідсоткова заразність, і ти обов’язково повинен перехворіти. І чим ти старший, тим важче ти хворітимеш, і невідомо, чим це закінчиться.
Що робити з учителями, які відмовляються від щепленняНе робити щеплення можуть тільки ті, кому це протипоказано за життєвими показниками, а решта – на щеплення або відсторонення від роботи.
Іншого виходу немає. Якщо ми говоримо “А”, треба говорити “Б”. У цій ситуації треба шукати жорсткі виходи. Це майже воєнний стан. Хочу – не хочу тут не проходить. Якщо держава ухвалює рішення, його треба доводити до кінця. Або не ухвалювати рішення.
Якщо ми хочемо щось робити, потрібно вчиняти жорстко. Найжорсткіші заходи – фінансові. Наприклад, у США, якщо ти не щеплений, медична страховка обійдеться набагато дорожче.
В Україні вже 27 років існують обов’язкові щеплення Відкрийте закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення“, ухвалений 1994 року, і закон “Про захист населення від інфекційних хвороб“, ухвалений 2003 року.
І в першому, і в другому йдеться про щеплення. Там сказано про те, що в Україні “є обов’язковими щеплення з метою профілактики” таких-то захворювань. Усі щеплення в списку – це так звані дитячі хвороби. Їх шість. Та ж вaкцuна АКДП, туберкульоз, паротит.
Потім цей список стали доповнювати. На сьогодні обов’язковими в Україні є щеплення для профілактики десяти інфекційних хвороб.
У країнах, які ми вважаємо дуже розвиненими, цей список більший. Наприклад, в США – 16 обов’язкових щеплень, в Німеччині – 14.
Обов’язковість передбачалася в такому вигляді: дитина могла не робити щеплення тільки за життєвими показниками. Але якщо дитина нещеплена, тому що, наприклад, мама не хоче, то її не допускають до садочка, до школи тощо.
У Кримінальному кодексі України також є стаття 325, яка передбачає покарання за порушення санітарних правил і норм. Якщо вони призвели до тяжких наслідків або до смерті, винному загрожує до 8 років ув’язнення.
Отже, в нас є всі необхідні закони, просто треба їх дотримуватися.
