Тиждень тому у моєї сусідки був ювілей – 90 років. Я не можу сказати, що ми дуже близькі, але все ж таки не чужі люди. Іноді я зупинялася, щоб просто з нею поговорити. Відразу видно, що жінка інтелігентна, вихована, освічена і цікава. Так я і дізналася, що у Катерини Тимофіївни незабаром день народження і не просто, а кругла дата.
Природно, що ніхто мене ні на яке свято не запрошував, адже зазвичай люди в її віці не святкують, але тоді я вже знала, що обов’язково зайду до бабусі з тортиком, щоб привітати.
Катерина Тимофіївна жила самотньо, чоловік помер, а діти жили в інших містах. Прийти я вирішила пізніше, щоб старенька спочатку зі своїми дітьми відсвяткувала свій ювілей, адже вони дуже рідко бачаться – так вона мені говорила.
Тому, коли я прийшла Катерині Тимофіївні, то була приголомшена. У будинку було прибрано, відчувався аромат приготовлених страв, а бабуся тихо сиділа на кріслі і дивилася телевізор.
«Ймовірно, все вже роз’їхалися» – подумала я тоді, але сама в це не вірила, адже я б помітила машини на вулиці. Коли старенька помітила мене, то заусміхалася. Було видно, що вона рада моєму приходу, що хоч хтось прийшов її привітати. Я помітила, що очі її блищать від сліз. Тоді я зрозуміла, що була першою, хто прийшов її привітати.
Мені стало дуже шкода бабусю, тому я вирішила затриматися. За накритого столу було помітно, що вона чекала набагато більше гостей. Ми сиділи, розмовляли, Катерина Тимофіївна мене пригощала, а потім я дізналася, що ніхто з дітей і онуків навіть не подзвонив їй, щоб привітати з ювілеєм. Я не знала, що сказати, мені так стало шкода її і було видно, що вона ледве-ледве стримується, щоб не заплакати.
Я постаралася заспокоїти бабусю, але було видно, що серце в неї болить. Тієї ночі я майже не спала. Всі намагалися зрозуміти, чим можна бути таким зайнятими у вихідні, щоб не привітати рідну матір і бабусю з днем народження.
Завжди пам’ятайте про своїх батьків, частіше відвідуйте їх, адже вони вас чекають!
