Сьогодні Україна попрощалась зі своїм Великим сином. Країна, Київ, Поділ і кожен з нас, глядачів, які приходили, дивилися і долучалися до великого мистецтва, яке ніс Віталій Юхимович Малахов, зазнали великої втрати.
Її зазнали і ми з Марина Порошенко та вся наша родина.Я особисто згадую дві наші зустрічі. Першу – коли корпорація ROSHEN прийняла рішення, що найбільш правильним використанням грошей, які у 2014 і 2015 роках були видерті з Росії під час ліквідації Липецької фабрики, було інвестувати саме в Театр на Подолі та українську армію. Бо це два найбільших напрямки, які тримають і будують українську державність. І мені приємно, що ні в першому, ні в другому випадку – ми не помилилися.
А друга зустріч – коли відкривався Театр на Подолі. Пригадую, як від щастя сяяли очі Віталія Юхимовича. Він казав, що нарешті набув дім. А сьогодні я б сказав, що це не дім, це – храм. Храм мистецтва, де постійно буде дух Віталія Малахова.Сьогодні ми вже можемо сказати, що це – український театр, де найкрутіша, найсучасніша трупа. І щоб вони не грали: від «Got to be free» до «1984» Орвелла, «Сто тисяч» – тут постійно будуть черги за квитками. Тут постійно будуть глядачі, у яких ці твори виховуватимуть патріотизм.
І збережеться та висока планка, яку підняв і тримав Віталій Юхимович.А це означає, що і в України все буде добре, в пам’ять про Віталія Малахова.
