Мій син п’ять років тому вирішив одружитися і привів до мене свою наречену. Лідія відразу мені не сподобалася, але я вирішила, що не стану матір’ю, яка буде стояти на шляху щастя свого сина. Тому я вирішила, що поспілкуюся з цією дівчиною і спокійно прийму вибір сина. Зрештою, це його життя.
Через пів року після нашого знайомства вони зіграли весілля. За все платив мій син, тому що Лідія працювала на якійсь низькооплачуваній посаді. Але наречена захотіла шикарного весілля, тому мій син старався з усіх сил, щоб їй догодити. Я бачила, що син любить свою дружину більше, ніж вона його, але якщо це влаштовувало мого Ярослава, то що я могла з цим вдіяти.
Я часто дзвонила синові, запитувала, як його сімейне життя. Здавалося, що з кожним днем, він відповів мені все з меншим ентузіазмом. Його голос б якимось занадто спокійним, або навіть сумним. Мені так хотілося дізнатися, що ж відбувається, але я не хотіла лізти в його життя. Хоча, моє материнське серце підказувало, що все не дуже добре.
Але після зимових свят, він подзвонив мені і попросив переказати йому тисячу гривень на проїзд до роботи. Сказав, що недогледів і витратив усі гроші, а зарплата у нього тільки через тиждень. Я дуже здивувалася, тому що він економний хлопець і просто так гроші ніколи б не просадив. Але я перевела йому гроші.
Ця ситуація дуже сильно турбувала мене, тому я вирішила приїхати до нього в місто і перевірити, чи все у них в порядку. Коли я приїхала до нього в квартиру, двері мені відкрив незнайомий чоловік. Я запитала, де Ярослав. У цей момент, до дверей підбігла Лідія. Вона пояснила мені, що мій син тут більше не живе і зачинила двері прямо перед моїм носом.
Я набрала номер сина і сказала йому, що приїхала, а в його квартирі якийсь чоловік з Лідою. Син замовк, а потім повідомив мені свою нову адресу.
Коли я приїхала до нього, я дізналася, що він тепер знімає житло з другом. З Лідією він розлучився. Вона забрала від нього всі його гроші і виставила за двері.
Син збирав гроші на власну квартиру і все тримав на своїй картці. Лідія забрала в нього цю карту і зняла всі гроші. Вранці Ярослав пішов на роботу, нічого не підозрюючи. Увечері повернувся в квартиру, в якій вже змінені замки. У квартирі залишилося все: комп’ютер, техніка, прикраси, трохи грошей.
Оренда була оплачена на три місяці вперед. Лідія відмовилася навіть віддати йому змінний одяг. Тільки сказала, що подає на розлучення. Спочатку Ярослав не хотів нічого вирішувати, сказав, хай залишає все собі. Так навіть якби захотів, в шлюбі адже всі гроші спільні – нічого не доведеш. Мені було дуже шкода сина, але ми змирилися.
Через кілька років ми дізналися, що Лідії більше немає, вона раптово захворіла і її не стало. Ось така сумна історія. Сподіваюся, що у мого сина все буде добре.
