Стою в черзі до каси. Попереду дві жіночки. Одна молода, друга у віці, років 80+. Стою за тією, що старша. Вона така маленька, худенька, очі добром світяться, у руці 200 грн.
Тут молода каже :
– Дозвольте я заплачу за ваш товар.
– Та ні, не треба. Дякую.
– Мені дуже хочеться. Будь ласка.
Молода жінка підморгнула касиру і з задоволенням оплатила за бабусю і за себе.
Тут касир:
– У вас буде 10 грн? Решти немає чим дати…
– Ні, нема.
– У мене є. Ось…беріть – беріть- і даю касиру 10 грн.
Ми переглянулися з молодою жінкою, посміхаючись одна одній, а продавщиця розгубилася – не знає кому решту давати.
Показую їй на молоду жінку…
Бабуся:
– Скажіть свої ім’я, я за вас молитися буду.
– Не треба ім’я. Там, мабуть, все вже побачили)))
І бабуся до продавщиці так тихенько:
– За мене заплатили? Можна це забрати?
– Так, звичайно.
Кладе своїми натруженими руками товар у сумку, а 200 грн так в руці і тримає….
Вийшла я з магазину, а таке відчуття, немов літаю. Всередині таке відбувається, як ніби хтось в мене енергію качає і радістю наповнює. Ніколи такого не відчувала після медитацій і різних практик. Оце так, обмін енергіями. Оце сила! Просто, космос!)))
Прийшла додому, швиденько за годину пиріг спекла і вперед…на мене чекали ще дві зустрічі.
Скажу я Вам, що добрі справи це крутіше, ніж йога і медитація, як на мене…
Ірина Борщевська
