Вечір п’ятниці. Стою на зупинці чекаю на тролейбус.
Раптом мене із виру власних думок витягнула одна швидка, що пролетіла по проспекту Ландау, а за якісь дві хвилини ще дві швидких із сиренами та маячками пролетіли у тому ж напрямку.
Перша думка була, що сталася якась аварія, але згодом мозок увімкнувся і прийшло розуміння, що це хворих на ковідку везуть в лікарню, в інфекційку, вона тут недалечко.
Реальність, від якої не заховатися, і яка поруч з тобою. Реальність боротьби за життя. Реальність, де поруч існує життя і смерть. І де опиниться кожний із нас залежить від простих і банальних правил: вакцинування + дотримання соціальної дистанції + маска + зменшення контактів (якщо це можливо, звісно) + миття часте рук.
За матеріалами зі сторінки Сергія Петрова
