“Якби я могла повернути час назад, я б ніколи не наважилася мати дітей”, – розказує Тетяна, якій зараз 45 років.
Вона має трьох діток – наймолодшому зараз 15, а старшому – 25 років. Більшу частину часу вона була матір’ю-одиначкою.
“Коли я вперше дізналася, що стану мамою, я не була достатньо зрілою для того, аби мати дітей. Дитина – це відповідальність, а я не могла взяти відповідальність навіть за своє життя, а вижити з маленькою копією було для мене надто складно, – розповіла жінка. – Я думала, що материнство – це нескінченний цикл: годуєш, щоб потім міняти підгузки – і в якийсь момент це має бути весело? Мені хотілось вити вовком від безвиході. Якщо ви мріяли про материнство, тоді це чудово – у вас є все, що ви хотіли. Але, якщо материнського інстинкту немає – це пастка”.
Тетяна зізнається, що взагалі не думала про дітей і як вони вплинуть на її життя – якби вона знала це, то ніколи не зважилася б на цей крок..
“Але, через цю думку я почуваюся винною, тому що я дуже люблю своїх дітей”, – каже вона.
“Я знаю, що не була ідеальною мамою, і це вина, яку я постійно відчуваю, вона ніколи не зникає. І думаю: чи знають діти про це? – говорить Тетяна – Але ж і від себе не потрібно відмовлятися заради їхнього життя? “
В цьому важко будь-кому зізнатися, тому що “оточуючі починають думати, що ти погана людина”.
Але Тетяна відчайдушно потребує спілкування з жінками, які відчували те ж саме. “Я відчувала себе дуже самотньо, бо думала, що з дітьми мене ніхто не полюбить, я думала, що зі мною щось не так. Якби я могла комусь розказати про свої відчуття, тому хто зрозуміє, мені було б набагато легше” – пояснила вона.
