Я вийшла заміж за розлученого чоловіка. Олексій – чудовий чоловік, я була щаслива, коли він запропонував мені вийти за нього заміж. В першому шлюбі він ще не встиг обзавестись дітьми, і я, чесно кажучи, не розуміла, як перша дружина могла піти від нього. Але все вияснилося згодом.
Після одруження чоловік привів мене жити до себе. Вірніше, житло нам люб’язно запропонувала моя свекруха. У них великий будинок на два входи – в одній половині живуть свекри, іншу віддали нам.
Дуже швидко я зрозуміла, що свекруха, на правах господині, лізе в усі наші справи. Вона стала частим гостем у мене вдома.
Вони з свекром навіть митися ходять в нашу половину. Все тому, що у них туалет і ванна на другому поверсі. І їм набагато простіше через загальні двері до нас прибігти.
Я звичайно терплю, адже який сенс висловлювати свою думку, якщо свекруха і так зробить мене винною. В її очах я завжди не права. Та й мені не шкода, тільки ось мити мені все самій після них доводиться. А це набридає. Та й усіма шампунями і гелями для душу, теж нашими користуються.
Наближався день народження мого чоловіка. Стою я на кухні, готую. Святкування намічалося на завтра. Моя задача була накрити стіл, так як всі родичі зберуться у нас. Я старалася, бо вся рідня мого чоловіка вперше має оцінити мене і мої кулінарні здібності. То ж я старалася з усіх сил.
Але готування було заплановано багато. І я, не догледіла за піджаркою. У мене обсмажувалася морквина з цибулею.
І ось в цей момент, коли я викидала зіпсовану піджарку, до мене прийшла свекруха.
Чого я тільки не наслухалася в свою адресу, яка я погана господиня, нічого не вмію. Весь будинок їм закоптила, посуд весь зіпсувала, продукти переводжу намарне.
Я стою, ледь не плачу, слухаю її, як тут вбігає тесть і кричить на мою свекруху:
– Іди швидше, у тебе там, на плиті, все молоко витекло.
От маєш, сама не краща, а на мене кричить.
Після цього, настрій у мене вже був геть зіпсований.
Коли на наступний день прийшли гості, свекруха сиділа за столом, як пава, припрошувала гостей зі словами: “Ви вже вибачте мою невістку, молода вона ще. Ну нічого, я навчу її готувати, якщо рідна мама її не навчила”.
Я ледве витримала весь вечір, щоб не зірватися, адже люди бачили мене вперше. Та такого приниження я давно не відчувала, в очах у мене були сльози.
Образливо, що мій чоловік так і не заступився за мене. Він взагалі нічого свекрусі сказати проти не може, так як він її дуже сильно любить і поважає. Та й вважає, що нічого вона поганого нам не робить.
А мені залишається або втекти, як це зробила попередня невістка, або терпіти і сподіватися, що коли-небудь ми з’їдемо з цього будинку, подалі від свекрухи.
Але як мені зараз навчитися жити зі свекрухою на її території, я не знаю.
