Ми з чоловіком і сином вирішили поїхати до Польщі на заробітки. Планували там залишитися, якщо справи підійдуть у гору. Коли всі документи були готові, постало питання, що робити з нашою квартирою. Продавати ми її не хотіли, адже думали, що з якихось причин можемо повернутися.
Ми вирішили здавати нашу квартиру в оренду, але мати вмовила, щоб в ній жила сестра Вероніка. Ми мешкали в тому ж районі, де знаходиться університет сестри, і часто вона у нас залишалася з ночівлею. Загалом, сестра жила з матір’ю, але витрачала майже дві години, щоб дістатися на навчання, і стільки ж, щоб доїхати додому.
Ми не погоджувалися здавати квартиру сестрі, адже нам потрібні були гроші. Ми не знали, що нас чекає у Польщі, тому хотіли мати додатковий прибуток з квартири. Брати гроші з рідної сестри на мою думку було неправильно.
Мати запропонувала, що платитиме за оренду нашої квартири, але не повну вартість, а лише половину. Мов, своїм можна зробити виключення. І ще й пообіцяла, що пригледить за порядком у квартирі.
Ми поїхали до Польщі, і скажу відверто, нам спочатку було там дуже важко. Мову вивчили швидко, але щоб якось прожити, ми з чоловіком працювали, а сина влаштували у школу. І, тільки но ми почали там обживатися, син почав часто хворіти. Лише згодом виявилося, що у нього алергія на воду і деякі мийні засоби. Лікар порадив дитині повернутися на Україну. Заради його здоров’я ми повернулися.
Про наш приїзд ми повідомили заздалегідь, попросили, щоб Вероніка з’їхала. Коли ми повернулися, то не впізнали своєї квартири. Шпалери місцями були обідрані, у кутках валялися порожні пляшки, на лінолеумі були дірки від каблуків, і гора брудного посуду.
Я відразу подзвонила мамі й запитала, що з квартирою. Мати відповіла, що оренда виявилася їй завеликою, і що вона жодного разу там не була. Ще, я почула багато негативу, що так не поступають із сестрою, не могли посидіти у Польщі, поки Вероніка не закінчить навчання, і тому подібне. Навчання вона мала закінчити ще через два роки, а мені здоров’я мого сина важливіше, ніж комфорт сестри. До того ж ця квартира дісталася у спадок моєму чоловікові, і він теж на щось розраховував, коли здавав її в оренду моїй сестрі. Ну зовсім не на те, щоб відразу по приїзді робити в ній ремонт.
Після того як ми повернулися на Україну, пройшло вже майже пів року. Ми з Веронікою ще жодного разу не бачились, і навіть не спілкувалися телефоном. Вона змінила номер і видалила мене з друзів у соцмережах. З мамою також у мене напружені відносини. Якби я знала, що так станеться, я б не здавала сестрі квартиру в оренду.
