Минулого тижня моєму чоловікові виповнилося 55 років. Ми запросили багато гостей, зробили гарне свято. Лише наш єдиний син вирішив не прийти. Гості дивувалися, чому син не прийшов уважити батька. А ми мовчали, хоча добре розуміли причину.
У нас з чоловіком є дуже хороший син, добрий, розумний, красивий. Три роки тому він одружився. Син з невісткою пожили у нас всього рік, а потім з’їхали на орендовану квартиру. В нас багато місця в будинку, але вони вирішили жити окремо.
Невістці не подобалося те, що біля будинку постійно є робота, інша справа у квартирі. Тому-то переїхали. За оренду потрібно було платити дорого. Але ми люди заможні, тому постійно допомагали дітям.
Я зауважила, що молодята починають нам сідати на шию. Раніше якось натяками, а тепер нахабно вимагають те, або інше. Нам не шкода, але й вони вже не малі діти. Якось прийшли й сказали нам віддати одну з машин. В нас два авто, тому не критично було відмовитися від однієї. Але я сказала так: “Робимо знижку, а решту платіть!”
Машину вони забрали тут же, а от гроші виплачувати навіть не збиралися. Пройшло 2 роки, народився внук. Я розумію, і вже хотіла б навіть забути про той борг.
Але мене постійно переслідувала думка про зажерливість невістки. Мама мого чоловіка переписала синові квартиру, але вона їй не сподобалась, тому живуть в орендованій. Всі нефірмові речі, які я купляю дитині, вона викидає. І вдягає малюка лише в брендовий одяг.
Якось у нас на подвір’ї сталася пожежа. Згорів гараж, машина і частина дому. Всі залишились живі, але от ми з чоловіком влетіли в копійку. Ремонт почали робити зразу, оплатили всю суму. А от машину вирішили взяти в кредит, щоб не обмежувати себе в потребах.
Тоді чоловік подзвонив синові та нагадав йому про борг. Зранку син вже був в нас вдома. Він кинув гроші на стіл і сказав, що більше вони нам нічого не винні. З того часу і не спілкуються, і з онукою не дають побачитися.
До цього часу все було добре. Правда невістка, якось холодно ставилася до нас з чоловіком. Могла навіть не виходити зі своєї кімнати, коли ми приходили в гості. Але тепер вони не відповідають на дзвінки та повідомлення.
Ми з чоловіком схвильовані. Я згадую, як раніше. Батьки нам не допомагали, бо самі ледве кінці з кінцями зводили. З’являлося щось добре, то, навпаки, несли мамі та татові, щоб хоч трошки втішити їх. А тут таке.
Коли син не прийшов на батьків день народження, я зрозуміла, що все більш, ніж серйозно. Коли я тепер побачу сина з онукою? Вони найдорожчі для мене люди. Можливо я неправа, що тих грошей попросила в них?
Як ви вважаєте, хто винен в цій ситуації?
