Моя мама вже багато років працює за кордоном, у неї хороші господарі, вона там заробляє гарні гроші. Мама і мені з чоловіком і братові моєму з сім’єю дуже допомагає.
Наша бабуся, мамина мама, вже старенька сама в селі залишатися не може, хоча ми постійно допомагали їй у всьому, але зараз її саму залишити зовсім не можна.
На сімейній нараді ми вирішили, що я заберу її до себе, адже в мене великий будинок, а у брата квартира в місті.
Бабусину хату ми вирішили продати, щоб вона не розвалилася геть, адже вона дуже старенька, але бабусі вирішили не казати про продаж, вона про це нічого не знала. Я доглядатиму за бабусею, у нас теж є велике подвір’я, їй буде легше звикнути у нас, ніж в братовій квартирі, а він допомагатиме нам грошима, по можливості. Ми вирішили, що мама, поки має гарну роботу за кордоном, поки залишиться там. А коли повернеться забере бабусю в свою квартиру і там вони житимуть разом.
Бабуся знала, що ми приїдемо з чоловіком до неї, але цього разу вона не була нас рада бачити, як було завжди. Бабуся прощалася зі своєю хатинкою, ходила по подвір’ї, городу.
Потім я з нею пішла до шафи її. Вона відкрила і так довго там перебирала свої старенькі речі, а потім сказала, мовляв, хай вони лежать тут, я потім ще за ними приїду.
Я зрозуміла, що зі своєю хатинкою бабуся прощатися зовсім не хотіла, вона ще хоче сюди повернутися. Я поговорила з мамою і сказала, що не можу продати цю хату ні за які гроші, я їздитиму туди, буду білити паркан, садити клумби, доглядати за садом, навіть, якщо наша бабуся сюди хоч раз колись приїде. Я буду дуже щаслива за неї і сама з нею приїжджатиму сюди.
Дуже хочу, щоб бабуся знала, що в неї є її дім, куди вона завжди може повернутися за своїми речами.
