Ми з чоловіком разом уже другий рік. Наче непогано жилося разом. Він у мене дуже турботливий та уважний. Не знаю, як йому зі мною, але в ньому я бачу великий мінус, який здатен перекреслити все вищеперелічене. Словом, в інтимному плані у нас все дуже погано. Я постійно намагаюся урізноманітнити процес, але задоволення від цього не отримую ніякого. Та й коханий це зовсім не цінує і не оцінює. Йому ніби все одно.
Тож ніщо не допомагало мені досягти неймовірних відчуттів. Здається, мені простіше дивитися фільми для дорослих, ніж вимагати чогось від свого коханого. Власне, це основна проблема, яка і стала причиною для зради.
Мій чоловік мене любив і любить, але рідко говорить про це. Тому я почуваюся непотрібною. І одного разу, сидячи в кафе з цією думкою в голові, я зіткнулася поглядом з красивим офіціантом. Тоді я була вражена, що можу комусь подобатися.
Упродовж тижня я після роботи заходила в те кафе. І з кожним разом все більше розуміла, що якщо я піду туди ще раз, то просто так піти не зможу. Він залишив мені свій номер і ми домовилися, що зустрінемося ввечері. Хлопцеві я сказала, що йду до подруги і залишуся у неї на цілу ніч. Він повірив.
Похід до ресторану та залицяння офіціанта просто збили мене з пантелику. Ми кілька разів зустрічалися, спали разом, але коли він мені догоджав, я навіть не могла цим насолодитися. У голові виникали думки, що мій чоловік сидить вдома один, чекає мене, любить. А я сиджу тут з чужим чоловіком. Зрештою, я сказала таки дозволяла собі просто віддатися почуттям. Через це наробила дурниць.
Якось прокинулася вранці і побачила це обличчя поряд. Мені стало так гидко. Я збагнула, що наробила. Відтепер життя точно не буде таким, як досі. Після цього я не могла навіть думати про те, щоб переспати зі своїм чоловіком. Хоча сама йому зраджувала. Хотілося просто втекти якнайдалі і побути трохи самій.
Я дуже довго мовчала. Думала, що все саме мине. Але доля сама все за мене вирішила. Я стала дуже грубою та холодною стосовно свого чоловіка. Часто вимагала щось від нього, кричала постійно, злилася. Частково я йому співчуваю, хоча він міг би піти, але терпить. Отже, це його свідомий вибір. Зараз ми й досі живемо разом. Все, як і було. Тільки я зраджувати перестала, бо не бачу в цьому сенсу. Про своє невдоволення ним я розповіла. Це було шоком для чоловіка. Тепер він теж закрився від мене.Живемо, як бабуся з дідусем. Важко це терпіти. Починаю думати про розлучення.
А ви що порадите?
Чи є цього шлюбу майбутнє?
