І у мене, і у Сергія наш шлюб не перший. Разом ми живемо вже рік. Сергій вже два рази був одружений, від першого шлюбу дитина, 9 років. Наскільки мені відомо, перша дружина йому зрадила. Через якийсь час він одружився вдруге, з дружиною навіть купили земельну ділянку, але життя у них теж не склалося. Друга дружина його теж зрадила, після зради вони ще якийсь час жили разом, але в підсумку таки розлучилися.
Я теж один раз була одружена, дуже важко пережила розлучення, адже з чоловіком ми прожили разом 10 років. Розлучення запропонував чоловік, з причини, що розлюбив мене.
Схожі ситуації нас дуже зблизили і ми майже відразу почали жити разом, мене навіть не лякало те, що мій обранець вже двічі був одружений.
Перший час у нас все було ідеально – їсти разом готували, квіти дарував. Думала, що знайшла своє щастя. Ще через два місяці я дізнаюся, що чекаю дитину. Я дуже зраділа, адже дітей в першому шлюбі у мене не було. Сергій теж зрадів, але з цього часу наші стосунки погіршилися.
Плюс до всього його син почав жити у нас кожен день, ми робимо з ним уроки, збираємо його в школу, я перу, прасую, готую. В моєму стані мені важко це робити, але Сергій поводить себе так, ніби нічого не бачить.
Ось зараз тиждень не розмовляємо. Причина – чоловік прийшов додому з роботи, я лежала, телевізор дивилася і одночасно сиділа в телефоні. Чоловікові це не сподобалося, він сказав, що скоро з роботи приходити не буде. І пішов в гараж, де пробув до першої години ночі.
Був ще один випадок. Того вечора ми їздили до моєї мами, вона відразу помітила, що щось не те у нас. Коли сіли в машину назад, я йому спокійно говорю: «Коли все це закінчиться?». Але спокійно поговорити не вийшло, він відразу заявив, що йому все набридло, і якщо мене щось не влаштовує, то розмова коротка. Я йому пояснюю, що у нас притирання один до одного, тому і немає взаєморозуміння, що треба бути терпимішими один до одного. А він не чує мене.
Мені стало дуже прикро, я не очікувала, що він так може мені сказати, типу «я тебе не тримаю».
І я вже на такому терміні, а він не дзвонив всі вихідні (поїхав в село до батьків по ремонту допомагати), потім на роботі за весь день і після, якщо затримається, не подзвонить і не попередить. Я втомилася, прикро, що він не цінує моє ставлення, не розуміє мене.
Я не знаю як бути. Чесно, я і розлучатися не хочу, хочу, щоб було все добре, але і так жити не хочу. Напевно, якби не дитина то пішла б. Я не думала, що він такий. Що я зробила неправильно, чому все якось так вийшло?
