Дзвінок:
— Альо! Здравствуйтє! Вас беспокоіт менеджер вашего банка! Вам удобно гаваріть?
Я — (в натурі Цезар, причому: Гай і Юлій одночасно), помішуючи однією рукою борщ, другою набираючи якусь дуже мудру філософську мисліщу, ногою відпихаючи Байку від коробки, яка для книжок призначена, а не для сірої нахабної морди!!!:
— Перепрошую! Га?
— Мєня зовут Юлия, я менеджер вашего банка. Ви можетє говоріть?
Я — пальцями ноги переставляючи коробку на табуретку, однією рукою дописуючи глибоко-філософську мисліщу, другою досипаючи сіль у борщ:
— Шо?
— Рєшенієм совєта дірєкторов ваша карта пєрєдайотца на мониторінг.
Я: — офігівши від висоти, глибини й різносторонніх векторів у сформульованій мисліщі та кута падіння коробки разом із табуреткою і кішкою, а заодне й теорії ймовірності, що я блін замість солі всипала до борщу цукор:
— Хто кого порішив?
— Савєт дірєкторов банков Приват, Аваль і Ощадбанка рєшил отправіть вашу карту на фінмоніторінг. Давайтє уточнім рєквізіти.
Я — переконавшись, що всипала до брщу сіль, а не якийсь інший порошок білого кольору, усвідомивши, що то була не філософська мисліще, а банальна метафора, доповнена двома епітетами, трьома порівняннями, дієприкметниковим зворотом, часткою -не з безособовим дієсловом і ще кількома вигуками стосовно емпіричного пошуку квінтесенцій здорового глузду в пацієнтів шостої палати та остаточно розмежувавши коробку і кицьку:
— Чічас! Спочатку уточніть: хто якого дірєктора банку порішив!
— Врємя заканчіваєтся! Давайтє бистрєнько уточнім рєквізіти! Назовітє срок дєйствія і трі цифри на оборотє!
Я — доливаючи сметану до борщу, показуючи дулю Байці і намагаючись засократити якийсь черговий порух знахабнілих до краю нейронів у черепній порожнині:
— 06.07.21
— А трі цифри?
Я — одною рукою помішуючи біло-бордові хвилі борщу та подумки порівнюючи ці гранатово-рубіново-агатово-опалові переливи із вкрапленням петрушково-кропового малахіту та мармурової крихти чорного перцю:
— 666
— Ви что шутітє?
Я — вимикаючи дорогий нептунський газ, який подається золотими трубами з платиновими вентилями, накриваючи кришкою своє безцінне вариво та відправляючи його ще на трохи до, надійно захищеного від зголоднілих дітей гарячого сейфу духовки, щоб вариво набралося сталої цінності та паралельно з тим дописуючи якийсь вічно незакінчений каданс:
— Анітрохи!
— Еті цифри точно из вашей карти?
Я — захопившись ультранаціоналістичними ідеями та, культивуючи чистоту посуду, мийки, плити, підлоги навколо та коробки, щоб там поміж книжки не потрапила котяча вовна
— Ні. Вони з Біблії.
— Нам нада цифри із карти!
Я — відшукавши кінець незакінченого каданса, вимкнувши духовку, ховаючи на антресолі коробку від нахабної сірої мордяки та закликаючи дітей вечеряти:
— Пишіть: один, дві крапки, до мільйона.
— Ето что?
Я — слухаючи як ніжно плямкають мої діти, ловлячи неповторні запахи борщу, свіжого вітру перед майбутньою грозою, матіоли під вікном та чуючи нюхом аферу:
— Цифри це. Вам такі не підходять? Масштаб топографічної карти тернопільської області. Я нею діру в шпалерах заклеїла.
— Бабушка! Нам нада трі цифри с обратной сторони банковской карти!
Я — дивлячись у дзеркало, пильно так вдивляючись у нього, що мені аж мало не повилазило, не помітивши там жодних критичних геронтологічних трансформацій, зате добряче набравшися далеко не емпатичних емоцій стосовно співрозмовниці:
— Псячий хвіст тобі бабушка! Може з мого року всі собаки вже й поздихали, але змії ще точно чуються непогано. Цифри їй не подобаються! Ти диви яка: таке мале гамно, а вже розмірами масштабу перебирає! Так ось: ті попередні цифри — то був кінцевий термін споживання сметани, а я оце з тобою розмовляла виключно задля того, щоб кіберполіція встигла вичислити твоє місцезнаходження.
Вибили. Капець як люди ображатися схильні поробилися. Такі ніжні поставали, що прибити мало.
@Дзвінка Торохтушко
