Після весілля почалося нове життя. Все спочатку ладилося. Петро робив все для сім’ї, все ніс в будинок. Ремонт в будинку зробив, машину купив, та й подарунками закидав регулярно. Я була такою щасливою, наче в казці. А потім я зробила єдину помилку, про яку шкодую все життя
Вийшла заміж я через велике кохання. Зустріла Петра, ще зовсім юною дівчиною. Можна сказати, він був для мене першим і єдиним коханням. Після школи ми відразу подали заяву до РАЦС. Зіграли дуже шикарне весілля, поїхали за кордон у весільну подорож, загалом все було як в казці.
Через рік в нас з’явилась донька. Петро в прямому сенсі цього слова, носив мене на руках. Він нас з дитиною просто обожнював. Все спочатку ладилося. Він все для сім’ї, все в будинок. Ремонт в будинку зробив, машину купив, та й подарунками закидав регулярно.
Потім дізналася, що Петро мені зрадив з колегою по роботі. Він сам мені зізнався. Сказав, що не може далі жити з цим тягарем і такого більше ніколи не повториться. Мені хотілося просто плакати, було образливо дуже, про таке я й подумати не могла. Здавалося, життя скінчилося, я скінчилася. Але ще сумніше було від того, що після цього, я втрачу його. Тому дала другий шанс.
Минув час і подруги розповіли, як бачили його з іншою дівчиною коли Петро, начебто, був з друзями на природі. Я не повірила в це, але днями знайшла в нього в телефоні повідомлення від його колишньої коханки. Не знаю тепер, що й робити. Ходжу на роботу як робот, постійно плачу. На чоловіка навіть дивитися не можу, не те щоб цю тему обговорювати. Як він може дивитися нам з дитиною в очі. Як взагалі можна зрадити наші прекрасні стосунки. Скільки було таких зрад я не знаю. Пробачити і повірити йому я більше точно ніколи вже не зможу.
Знаю, сама винна. Потрібно було розлучатися відразу, після першої зради. Але як можна було розлучитися, якщо кохала і кохала його більше за життя. Як було залишити дитину без батька. Як би погано мені не було з ним, без нього відчуваю себе набагато гірше. Боюся, я не зможу сама від нього піти, як далі жити не знаю.
