Хочу поділитися з вами своєю історією. Не знаю, хто винен у ситуації, яка склалася. Саме тому напишу все, як є, а ви розсудіть.
У мене є чоловік та двоє дітей. Син ще підліток, а дочка нещодавно вийшла заміж. Щодо чоловіка, то він працює на заводі. Після роботи він часто затримується з колегами і ходить на пиво. Проте зарплату чоловік приносить додому, хоча завжди має якусь заначку.
Я також працюю. Раніше я була кухарем в ресторані, але через свій вік довелося перейти на посаду посудомийки. По-перше, була шалена конкуренція з молодими кухарями, а по-друге, у мене вже й немає стільки сил та енергії для шаленого темпу на кухні.
Оскільки заробляю я не багато, а чоловік витрачає половину зарплати на свої походеньки, то матеріальне становище нашої сім’ї доволі скрутне. Дочка Світлана завжди казала, що хоче вийти вдало заміж, щоб ми ні в чому собі не відмовляли. Я ж пояснювала їй, що потрібно покладатися лише на власні сили. А для цього варто старанно вчитися. Проте донька у мене виявилася доволі безвідповідальною. Спочатку вона закінчила курси манікюру, але так і не знайшла себе в цій справі. Потім вона казала, що піде в коледж. Та Світлана обманула, що її туди не взяли, а насправді просто не принесла необхідних документів.
Та цієї зими вона зустріла хлопця, з яким у них зав’язалися стосунки. Він був звичайним молодим студентом, який жив разом з мамою у двокімнатній квартирі. Не олігарх, про якого мріяла дочка, але вона запевняла, що хлопець перспективний і зовсім скоро він досягне успіху. До їхніх відносин я не ставилася серйозно, поки пара не поставила нас перед фактом про свої заручини. Сваха також не очікувала, що її син так рано одружиться. Сама вона була хорошою жінкою. Працювала звичайною медсестрою, тому про великі статки в сім’ї не було й мови.
Молодята не хотіли нас слухати, тому нам довелося організувати невелике весілля, на яке ми запросили лише найближчих людей. Тоді хвилювало одне питання: як вони збираються жити далі? Зять не зміг знайти ту високооплачувану роботу, про яку розповідала дочка, тому влаштувався кур’єром. Світлана спочатку казала, що також піде працювати, але свої слова вона так і не реалізувала на ділі.
Студентам не під силу оплатити оренду окремого житла, тому сваха одразу запропонувала молодим переїхати до неї. Вона сподівалася, що її син та моя дочка все ж будуть заробляти гроші, яких вистачатиме їм на прожиття. Та якщо літом зять мав більше часу на роботу, то зараз він поєднує її з навчанням, тому грошей додому приносить не багато. А ще він сильно втомлюється і кожного вечора бе сил провалюється в сон. Натомість Світлана так і не планує дорослішати та шукати підробіток.
Сваха неодноразово просила невістку переглянути якісь вакансії, але у моєї дочки завжди знаходилися відмовки. Дійшло все до того, що Світлана почала поводитися у чужому домі, як у своєму власному. Вона не хотіла ні прибирати, ні готувати їжу, ні займатися пранням. Увесь день дочка проводила в телефоні, а на воді чи електриці навіть не намагалася економити.
Зрештою сваха почала дзвонити до нас з чоловіком, щоб ми поговорили з донькою. Та ці розмови також не дали результату. Тоді вона почала наполягати, щоб ми давали їй гроші за доньку. Але ми самі ледве зводимо кінці з кінцями. Через це ми зі свахою затіяли суперечку. Вона вимагала принаймні 500 гривень за комуналку в місяць.
Я сказала, що нічого платити не буду. Її син хотів одружуватися, то тепер нехай забезпечує свою сім’ю. На цьому розмова закінчилася, але зараз мені соромно за мою поведінку.
От і як вчинити в цій ситуації? Зять обіцяв, що подбає про свою дружину. Він бачив, що Світлана не роботяща, але це не стало йому на заваді. Тоді чому я маю тягнути на собі заміжню жінку, навіть якщо вона моя дочка? У мене малий заробіток, а на чоловіка надіятися марно.
Можливо, я все ж неправа і лише намагаюся виправдати себе? Розсудіть, на чиїй стороні здоровий глузд і як мені правильно вчинити? Адже навіть 500 гривень для мене занадто велика сума, щоб кожного місяця віддавати її свасі.
Хто має рацію в цій ситуації?
