Вчора я купила собі холодильник, поставила у свою кімнату і закриваю двері на замок. Я не хочу щоб мама харчувалася моїми продуктами
— У мене не має іншого вибору, – розповідає Анна, – можливо, це виглядає абсурдно, але я не знаю, що мені робити. Продати квартиру і гроші розділити? Вона не погоджується.
Героїня нашої історії — молода незаміжня дівчина 24 років. У неї надзвичайно складні стосунки з мамою.
— Згідно з законом половина квартири належить мені. – продовжує Анна, – коли мені було 14 років, батько загинув, а житло було його. Тому ми з мамою вступили в спадок у рівних частинах.
— Відколи я народилася, мама так і не вийшла на роботу. Тому коли вона залишилася без чоловіка, була в повному розпачі. У мене була пенсія через те, що я втратила батька, – каже Анна, – але мама не збиралася відмовлятися від походів в салони й нових речей, тому ми ледве зводили кінці з кінцями.
— Тобі б, Алло, на роботу вийти. Та хоч куди. — сказав матері її рідний брат, який спочатку допомагав нам, а потім плюнув.
Уже через рік після смерті батька Анни, жінка привела нового чоловіка. Саме заміжжям Алла хотіла вирішити усі свої фінансові проблеми.
Але чоловік налагоджувати стосунки з падчіркою не збирався. Від нього дівчинка лише чула докори й претензії, чому він на неї має витрачати гроші. Мати ж не захищала доньку.
— Як ми без нього проживемо? – говорила Алла, – не сперечайся. Він хороший, він нас годує.
Одразу після коледжу дівчина пішла працювати, хоча дуже мріяла про поступлення в інститут. Останні роки Анна лише слухала від вітчима про те, що вона лише зайвий рот в їхній сім’ї. Тому, відкладаючи кошти з зарплати, придбала власний холодильник.
Вітчим через декілька місяців попав під скорочення — от як і накинулись вони з мамою вдвох на холодильник Анни. Ні мати, ні чоловік не працювали уже протягом 8 місяців, а дівчина не збиралася утримувати двох дорослих людей.
От і поставила міцний замок на двері в кімнату. І рахунки за квартиру розділила навпіл.
— Як ти можеш, – обурилася мама Анни, – так, Дімі зараз важко. Він тебе ростив, а ти холодильник зачиняєш. Ми повинні йому допомогти.
— Ось і допомагай, влаштуйся на роботу – відповіла Ганна, – він тебе годував, а я йому нічим не зобов’язана.
Після двох тижнів, мама вигнала Діму з квартири: для чого їй чоловік, який гроші додому не приносить. Але Анна й надалі зачиняє двері в кімнату.
— Мама теж може ходити на роботу, як і я, – вважає Аня.
Ви підтримуєте дівчину?
