Вже місяць я живу із цим. Точніше не лише я, а ми — батьки дітей першого класу школи №21 нашого комфортного міста.
Мені важко буде писати без емоцій, бо кожного разу як я наживо бачу наш клас — я хочу плакати. Це боляче. У нас немає відстані до задньої стіни шафи, хоч має бути 65 см. У нас немає проходів між частиною парт заднього ряду, а там де є — вони максимум 40 см (мають бути 50). Діти втиснуті у проміжки 20-25 см (має бути 50) і їх коліна впираються в передню стінку парти.
При будь-якій екстреній евакуації це буде ще одна трагедія на всю Україну. Але ми краще потім шукатимемо винних, аніж зараз будемо запобігати цій ситуації!
Закон України обмежує кількість дітей в класі до 30! Площа нашого класу згідно з санітарними нормами взагалі може вмістити лише 22 учні. Нас 36.
Поруч у нас пустий клас. Просто пустий. Це абсурдно. Це смішно. Це несправедливо і боляче. Тому що місто не хоче затвердити нам два перших класи і погодити фінансування ще однієї ставки вчителя. Замість того, воно 31 серпня звільняє з нашої школи «зайвого» учителя.
Ми місяць писали звернення, були тричі у відділі освіти у Яценко і ще раз у Якубович. Це не дало нам нічого, окрім інформації про те, що вони де завгодно відкриють новий клас, але не в нашій школі. Нам казали, що в нашу школу не йдуть через низький рівень освіти. Відділ освіти постійно чинив тиск на батьків телефонуючи і вмовляючи забрати заяви. 8 людей відсіяли протягом серпня, а 7 людей змушені були піти 31 серпня! Як вам таке перед самим початком навчання?
Місто створило якусь там координаційну раду, яка затверджує мережу класів. Але до неї входять лише представники відділу освіти й відділу фінансів. Тобто нас, як худобу поділили на гроші, отримали якусь цифру, затвердили та навіть не подумали, що вона суперечить теперішнім умовам в школах. Ніхто з відділів соцполітики, охорони здоров’я, жодна громадська організація не контролює правомірність цих рішень!
Але ми не цифри у ваших рішеннях. Ми — живі люди! Ви заганяєте дітей у нелюдські умови навчання, коли поруч є порожній клас!!! Ні, ви не приймаєте непопулярне рішення — ви свідомо чините злочин проти наших дітей, піддаєте загрозі їх життя і здоров’я, нехтуючи їх правом на здобуття освіти в нормальних умовах. Зайдіть у наш кабінет і проведіть там хоч одну з ваших нарад, можливо це додасть вам здорового глузду.
Це ви не будуєте нові школи, це ви не можете примусити забудовників вкладати в це кошти, це ви існуєте за наші податки в кабінетах де на кожного чиновника набагато більше місця ніж 1,2 м.кв., це ваша робота забезпечувати наші права. Робіть її, або покидайте посади, які ви так міцненько обіймаєте.
Допоки на наше звернення ми отримали лише канцелярську відписку. Ми чекали на неї від 6 серпня до 31-го. Будуть ще відписки. Але звернення у Міністерство освіти подали усі наші батьки. Є депутатські звернення до міського голови. Є і будуть статті у ЗМІ (звісно не в тих, які годуються з міської ради), ситуація давно вийшла за межі школи й міста. Вона піде разом з нами до суду і буде головним болем кожного причетного. Тому що моя совість і моє серце не дозволить мені мовчати, доки моя дитина навчається в таких умовах. І я не одна. У нас такий актив класу, що зверне гори й стоїть стіною за свої права.
Були й такі, що казали мені, що ми нічого не доб’ємося. Що не потрібно «висовуватися». Ну, таке) Нічого не доб’ється лише той, хто не добиватиметься. А ми взяли вила і пішли.
