Підійти до неї я не наважився. Анька завжди була найкрасивішою дівчиною в класі, трохи зарозумілою, але все їй прощали за чарівність і бездоганну красу. А ще у Ані були багатенькі батьки до того ж до краси, модний дорогий одяг і недоступні простим людям речі.
У старших класах Аня була королевою школи. Всі її любили.
– Жень, а ти не знаєш, чого Аня така похмура?
– А у неї запитати слабо? – Женька штовхнув мене плечем і підморгнув, – Досі по ній сохнеш, а?
Я пропустив підколки друга мимо вух, давно звик. Всі ці жарти я чув з 5-го класу. Подивився на Аню і всерйоз затурбувався. Дівчина сиділа з таким сумним обличчям, ніби ми тут не з друзями зібралися, а ховаємо когось.
– У неї трапилося щось?
– Ні. Вона тепер завжди така. З випускного жодного разу не посміхнулася.
– Чому?
– А ти не пам’ятаєш? Ти ж теж там був. Ти ж від неї весь вечір не відходив, а на танець так і не запросив, боягуз. – захихотів Женя.
– І що там сталося?
– Пам’ятаєш, ми після закінчення вечірки гуляти пішли.
– Ну так, вешталися по вулицях до самого світанку.
– Ага! Васьок кликав усіх купатися і ми тоді якраз на Набережну звернули, йшли по вулиці юрбою. Анька була в ударі, жартувала над усіма підряд і ми іржали як коні. Анька це вміє, ну тобто вміла раніше. Я пам’ятаю вона сказала, що наша математичка в своїй сукні виглядала як гусениця, а біологічка танцює ніби її струмом б’ють, а …
– Смішно, – я перебив Женьку з сарказмом.
– Нам тоді все було смішно. – Женька знизав плечима, ніби вибачаючись, – Так ось. Перед нами по вулиці йшов мужик в сірому плащі і капелюсі. Знаєш як у американських детективів, не пам’ятаєш? Анька в куражі переключилася з вчителів і однокласників на цього нещасного мужика. Казала, що у нього з під плаща ззаду щось стирчить, все жартувала. Обсміяли його з усіх боків, і ми звичайно поржали. І сама Анька сміялася голосніше за всіх.
– І що?
– А то, що мужик все це чув. Ну, ти правда не пам’ятаєш? Він зупинився і подивився на Аню, пробурмотів щось незрозуміле. Аня відразу сміятися перестала, закашлялась, як ніби вдавилася чимось. Ось з тієї хвилини вона більше не сміється, рік вже.
– А мужик що?
– А мужик посміхнувся і пішов собі далі. Тільки знаєш, я думаю це не зовсім мужик був. У сенсі взагалі не людина. Тому що я бачив, що у нього з під плаща стирчить. Спочатку думав що мені просто сп’яну здалося – Жека озирнувся, чи не почує нас хто, – У нього з під плаща стирчав хвіст.
– Хвіст?
– Так тихо ти! – зашипів Женька, – Хвіст з шипом на кінчику. Розумієш? Хто це був я не знаю, але сміятися над ним точно не варто. Зачарував він твою Аню, точно тобі кажу! Добре хоч взагалі не прибив. Я подивився на сумну дівчину і вирішив, сьогодні точно запрошу її потанцювати.
