Ще перед моїм весіллям мама з татом мені сказали, що збираються хату в селі купувати, а свою квартиру мені віддадуть, щоб нам було де жити з чоловіком.
Мій чоловік розумів, що він живе на чужій території, тому дуже добре ладнав з моїми батьками, підлаштовувався під них і завжди в усьому радився з моїм татом. А от мама Анатолія ніяк не могла зрозуміти, що її син живе, практично, у чужому домі.
Якось в суботу вранці нам зателефонувала свекруха, сказала, що вона вже їде до нас, щоб Анатолій їхав її зустрічати. мені це дуже не сподобалося, адже у нас були свої плани, про такий візит можна було нас просто попередити заздалегідь.
Чоловікові довелося їхати за мамою. Коли вони повернулися, я гуляла з дитятком.
Чоловік запитав, чому його мама так швидко приїхала без попередження, адже вона до нас не приїжджала два роки. Мама чоловіка сказала, що у наше місто приїжджає якась далека родичка і вона хотіла її побачити. Свекруха домовилася, що вони зустрінуться в нас вдома і вони вже їдуть до нас цілою сім’єю. Мама чоловіка сказала, що вона забіжить в магазин за тортиком, а мені потрібно йти швиденько додому і накривати на стіл.
Мені це дуже не сподобалося. У нас маленька дитина, а це чужі люди, незнайомі нам, приїдуть до нас додому з Італії. Зараз такі обмеження, люди сидять вдома, я не хочу у себе приймати таких гостей.
Свекрусі я відмовила, сказала, що вона до нас нехай йде, а гостей я зустрічати в себе вдома не буду, нехай йдуть в кафе.
Мама Анатолія образилася на мене, навіть на поріг нашої квартири не пішла. Зустрілася з знайомими і поїхала додому. Ще телефонувала своєму синові і розповідала, що я її на поріг свого дому не пустила.
Нехай вона як знає, вона доросла людина і має розуміти ситуацію. А я вважаю, що вчинила правильно.
