У Людмили Петрівни були двоє дітей, Світлана і Петро. У них уже свої сім’ї. Людмила Петрівна залишилася одна, їй вже майже 70 років.
І ось одного разу вона впала в квартирі. Зателефонувала доньці, а та сказала, що терміново їде по своїх справах, приїхати не може.
Зателефонувала синові, той приїхав відразу ж. Хоча дочка Світлана не працювала, а Петро працював, але терміново відпросився і приїхав до матері. Дочка так і не приїхала.
Мати відвезли в лікарню. Пер*лом. Потім довелося б її забрати до себе або жити в її однокімнатній квартирі. Світлана навідріз відмовилася, тому що у неї чоловік, який потребує постійної уваги, а дружина Петра, Марина, по суті, нічим не зобов’язана в цій ситуації, є ж дочка. Та й не дружила вона ніколи зі свекрухою і з сестрою чоловіка.
Скривившись, крізь зуби Світлани погодилася взяти матір до себе. Її чоловік Олег був категорично проти і сказав дружині, що йде з дому, якщо бабця тут затримається. Але робити було нічого. У Світлани та Олега двокімнатна, а у Марини і Петра однокімнатна. Вирішили, що тимчасово розмістять матір у дочки.
Петро приїжджав кожен день до матері після роботи, серйозно розмовляв з сестрою.
-Скільки мати для вас зробила і для Олега теж. Адже батьки дали грошей вам, продали 2 дачі, щоб Олег міг почати свою справу.
Світлана відводила очі. Вона звикла отримувати подарунки. А єдиним обов’язком було догоджати чоловікові. Мати в цей список не входила. Світлана мовчала, а потім видала:
-Я не хочу памперси міняти. Та й не підніму я її, вона он яка важка.
-Ах ти, – він кинув чашку на стіл. – Тобі не соромно? Це ж мати. Найми доглядальницю, грошей же у вас вистачає.
-Чужої людини в будинок Олег не допустить.
Петро обладнав ліжко матері підйомником, щоб вона могла підтягуватися на руках, поставив їй телевізор, приносив продукти. Мати нічого не говорила, не скаржилася. В один із приїздів Петро почув, як Світлана говорить матері:
-Пий води менше, щоб памперси рідше міняти.
Він влетів в кімнату:
-Як ти можеш себе так поводити?!
-Забирайте її до себе, вистачить вже з мене, Олег лається, я все роблю не так, набридло, – сказала Світлана.
Раніше у батьків була трикімнатна квартира, але, коли Світлана вийшла заміж, і Петро одружився, мати продала квартиру. Купила собі однокімнатну, а гроші поділила навпіл на дітей. Що тепер робити, Петро не знав. І в тій квартирі неможливо жити втрьох, і в їхній.
Він запропонував продати материну квартиру, взяти всі гроші і купити двокімнатну, потім забрати матір до себе. Все це він сказав Світлані.
-Іншого виходу я не бачу.
-Мені треба поговорити з чоловіком.
Увечері вона подзвонила братові і сказала, що Олег категорично проти, гроші від продажу тільки навпіл. А її ви можете забрати до себе.
Петро витягнув пляшку з холодильника, налив у склянку.
-Ніколи б не подумав, що в мене така сестра, це ж щось неймовірне.
Марина мовчала, виходу з цієї ситуації немає. Батьки все робили для своїх дітей, мати квартиру продала, дачі продали, а зараз вона виявилася нікому не потрібною.
-Добре, Петю, продавай квартиру матері, Бери гроші, поділи навпіл. А Людмилу Петрівну завтра перевозимо до нас, що-небудь придумаємо.
Петро недовірливо дивився на дружину.
-Її ж не можна там залишати, ти сам розумієш, які Світлана та Олег.
Вони перевезли Людмилу Петрівну. Петру здалося, мати була рада переїзду, тільки все вибачалася за незручності. Вони перегородили кімнату, зробили окремий куточок для свекрухи.
Петро зайнявся продажем квартири, все оформили дуже швидко, але грошей, якщо продати і їх квартиру і взяти половину грошей від тієї, на нову двокімнатну не вистачало. Все це разом вони обговорювали. Марина Петро і Людмила Петрівна. Людмила Петрівна вже зрозуміла, що Марина буде за нею доглядати і Петро все для неї зробить.
-Діти мої, у мене залишилося ще трошки. Ось, беріть книжку собі. Оформіть все. Це ваші гроші.
Петро здивовано дивився на цифри. Сума була значна.
-Мамо, не треба хіба навпіл поділити зі Світланою.
-Ні, не треба, я вже так вирішила.
Петро отримав ці гроші. Вони купили більшу трикімнатну квартиру, зробили кімнату для Людмили Петрівни, все обладнали. Поставили душову кабіну у ванній.
Прийшла Світлана без дзвінка. Вона вже чула про цю квартиру і вирішила, заодно і матір провідати.
-А де ви взяли гроші? Там та ж половина була зовсім невеликою сумою, не соромлячись, запитала вона.
Марина її навіть не запросила на кухню, говорила з нею в коридорі.
-Ми назбирали ці гроші. Давай, Світлана, привітайся з матір’ю і йди по своїх справах. Тобі, напевно ж ніколи…
