Поїзд Перемишль-Київ повністю забитий тимчасово переселеними жінками, котами і дітьми, що їдуть додому. Дехто з них не був в Україні з березня. Всі хвилюються, діти кричать. Сподіваюсь, від щастя.
Стільки речей в купе я не бачила ніколи. Їй-богу. Багато хто поїхав за кордон в чому був, і там трішки пошопився.
Жінка з двома синами в моєму купе з порогу спитала:
– У вас є речі?
– Ні, – кажу, – тільки рюкзак.
– То добре, бо в мене 14 валіз, 7 рюкзаків і коробка з дроном. З Англії їду, сама живу під Гостомелем, в лютому втекла в Англію з синами. Будете англійське пиво?
– Буду!
– Так от, я вперше за кордоном, везу валізи речей та вражень.
– А шо там?, – кажу я, відкриваючу банку англійського пива.
– Та шо, зараз наші жінки подивляться на закордонних пані, приїдуть, та буде українським чоловікам хана. Беріть ще пиво.
– Чого хана?, – питаю. Ну, і пиво беру.
– От жила я в сім’ї. Чоловік і жінка там як? Обидва з роботи приходять і що ви думаєте?
– А шо там?, – питаю.
– Жінка каже, що втомилась, і йде кататися на велосипеді. А чоловік вечерю готує, уявляєте? А в нас як? Жінка прийшла з роботи, далі на город, далі за плиту. А там не так.
– А як?
– Якщо вона не хоче, не готує, або зробить йому, прости Господи, якийсь *уй-таратуй. І все, тиждень в холодильнику *уй-таратуй, і все. І він їсть. Мій чоловік би мене з’їв, а той англієць їсть мовчки. Я їм коли вперше борщу наварила та голубців, вони в шоці були, а коли я сказала, що їду, ридали, за руки мене хапали, щоб не їхала. І все там в Англії добре, крім м*яса.
– А шо з ним? (в мене в цьому діалозі інших фраз не буде).
– Та паскудне м*ясо, солоне якесь, але я битків в дорогу наробила, хочете биток?
– Так!
– То їжте. Отже в Лондоні все супер, крім м*яса. То я й везу валізи.
– А шо в валізах?
– Ох, та все. Ну, йду я в магазин, а там труси брендовані за 2 фунти, класні такі, ну скажіть, ви б не купили?
– Купила б
– От і я купила, везу валізу трусів. А ще малим купила велосипеди, ось дрон, зимні, літні, осінні, все везу. Але то фігня, бачила, в сусідньому вагоні жінка везе вазони, 12 штук?
– Ого, а нашо?
– Та каже, від стресу в Варшаві вазонів насадила, то вони вродили, як діти їй, то вона везе.
– Здуріти!
– Я ж кажу! Так, я від сьогодні скажу чоловікові, що буде він в мене їсти *уй-рататуй, будемо жити як в Лондоні. Беріть биток, в мене ще є. Пиво третє будемо чи на ранок лишити?
Юлія Майок в місті Przemysl, Poland.
