Валерія , оператор ПТРК , солдат . « Як тільки я зробила пострiл по росiйському танку , весь страх як рукою знял … Ми стояли перед селом i чекали на ворожу техніку . Кількість була невiдома , але ми знали , що вона рухаеться прямо на нас .
Влаштували кiлька вогневих точок – одну в посадці , іншу позаду , ближче до блокпосту з бетонними плитами . Я чекала в посадці , і тут по нас почало прилітати з танків . Вони били десь iз чотирьох кілометрів , ми ïх навiть не бачили через нерiвний рельеф .
Я зрозуміла , що треба вiдходити , й побігла до другої точки бiля блокпосту Погода була жахлива – пішов дощ , глина шматками прилипала до підошв . На другій точці був у тому числі Javelin i я спочатку почала налаштовувати його . Але потім подумала ні , краще все – таки з « Корсара » .
Пiд’єднала ракету , подивилася в оптику побачила , як на дорозі починають повільно підніматися три росiйськi прапори , причеплені до антен бронетехніки . З’явилося нереалістичне відчуття , наче все це не насправдi , а якась комп’ютерна гра … У наступну секунду за 300 метрів від мене на дорогу виповзав перший танк великий , жирний Т – 72 iз росiйським триколором .
І я зразу роблю пуск . У цю ж мить весь страх і відчуття нереальностi зникли , залишилося тільки розуміння – або я його , або він мене . Кілька секунд і ракета влучае прямо в танк – спалах , гуркіт , клуби чорного диму .
Т – 72 сповзае вбік , завалюеться в кювет , а я як закричу з усiх сил : < Я влучила ! Влучила Одразу за танком рухалася « коробочка » БРДМ ( бойова розвідувальна дозорна машина ) . Я взяла від напарника нову ракету , навела « Корсар » на ціль і зробила пуск . Але ПТРК не вистрілив – сiла батарея . « Коробочка » спокійно спустилася в посадку й сховалася серед дерев .
А менi так гірко стало – це була перша моя невелика поразка … Хлопцi принесли іншу батарею й почали вiдходити . Командир кричить : « Вiдходимо ! >> , але я розумію , що колона застопорилася й не наважується йти вперед пiсля пiдбитого танка . З боку колони стирчала тільки одна башта , напевно , вiд БМП . Я навела на неï ПТРК й зробила пуск , але не влучила – відстань була надто мала , I я в метушні не зуміла вірно повести ракету .
І тоді , коли вже всi вiдiйшли , я сама пiд’єднала нову ракету , сiла на землю , прицілилася як слід , зробила пуск / влучила . У БМП здетонував боекомплект – гуркіт був страшенний . Тільки пiсля цього я вiдбiгла назад за нашими хлопцями i сiла в машину . Ми від’їхали , перегрупувалися й зайняли новi позиції . Через пів години мене поранило осколком від снаряду . Збоку спалах , одразу за яким відчуття , нiби мене вдарили по нозi великою брилою асфальту . Я закричала так сильно , що мій крик чули хлопцi за кiлька сотень метрів . Пiдповз товариш , відтягнув мене за бронік на узбіччя й наклав на ногу турнікет .
А потім ми разом , я пiдстрибом , побiгли до нашої вантажівки << ЗuЛ » , яка збирала 300 – х . Навколо вибухали снаряди й мiни , вулиця повністю прострілювалася . Я забилася в самий куточок кузова й думала одне – якщо ми в цю секунду не ви демо , сюди прилетить , і ми всі загинемо . Для мене то був самий стрьомний момент того дня .
