Коли ми з Андрієм одружувалися у нього був власний бізнес, який йому батько залишив, якого вже немає декілька років. Андрій дуже добре заробляв. З найближчих родичів у нього була мама і рідні сестра Інна. Інна розлучилася з чоловіком і з двома дітьми повернулася жити до мами.
Всі ці роки Андрій допомагав своїй мамі і сестрі грошима, одягав і годував своїх племінників, ставився до них, як до рідних дітей. Тому новина про наше одруження була справжньою несподіванкою для мами і сестри, правильно кажучи, справжньою проблемою.
Ще, як тільки мене побачила мама Андрія, відразу сказала, що не розуміє для чого йому одружуватися, адже йому і так добре жилося, а мені від нього лише одні гроші потрібні.
Я була дуже здивована, адже ці люди зовсім не знають мене і я нічого поганого не зробила для них, а вони так ставляться до мене. Вони довго відмовляли свого сина не одружуватися зі мною.
Врешті Андрій сказав, що не буде запрошувати ні маму, ні свою сестру до нас на весілля.
Вже минуло чимало років, як ми одружилися, мама й досі телефонує Андрію, каже, що він має допомагати їй і сестрі з дітьми, але не допомагає і це я в усьому винна. За ці роки я хотіла помиритися з ними, але марно, вони вважають й досі, що я нехороша людина.
Зараз у нас двоє діток, живемо ми добре, але родичів чоловіка більше в нашому життя немає. Іноді прикро через це і я не знаю, добре це чи погано.
