Нещодавно у мережі було опубліковано лист-крик душі бійця ЗСУ з фронту.
“А якщо війна триватиме 5 років?», – ставить питання військовий.
«Ми громадяни у формі Української Армії, і ми зараз виправляємо помилки політиків та кадрових військових ЗСУ».
Про це пише один із військовослужбовців, чий лист опублікував політичний експерт, співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко.
Так, за словами автора листа, всі блогери пишуть статті, які орієнтовані на громадянське населення, заспокоюють їх планами світлого майбутнього, але з незрозумілими поки що термінами, але ніхто не пише для військових.
«Адже військові – це вчорашні цивільні. Звичайні трудяги. Різних професій та різного рівня доходу. Кожен з них має родину, дружину, дітей, маму. Ми позбавлені права бачитися з ними. Ми щодня чуємо, як їм тяжко без нас. Як їм страшно та самотньо. Ми хвилюємось за залишені будинки, квартири, машини, домашніх тварин, городи. Ми розуміємо, що наші робочі місця вже кимось зайняті. Що наші бізнеси занепали. Що конкуренти зайняли наші частки на ринку. Ми живемо у жахливих побутових умовах. Нам не кажуть про плани швидкої Перемоги. Скоріше навпаки. Ми не знаємо скільки нам доведеться бути на фронтах», – пише боєць ЗСУ, додаючи, що так само мовчать про відпустки.
Автор листа також зазначає, що у всіх військовослужбовців є потреби в тилу, але вони стали «власністю Армії», і немає жодної різниці між ящиком гранат і солдатом.
«Все це видатковий ресурс, просто різний за вартістю та заповнюваністю. А якщо війна триватиме 5 років? Як нам жити? Усі 5 років бути на фронті? Як нам підтримувати свої будинки? Хто підкорить поломки у будинку? Хто заспокоїть дружину та дитину після невдалого поганого дня у їхньому житті? Хто допоможе зібрати врожай із городу? Відремонтувати автомобіль чи пральну машину? А коли дружина захворіла та діти залишаються практично без опіки…?», – розмірковує боєць ЗСУ.
За його словами, він вважає несправедливим той факт, що заборона на виїзд чоловічого населення не дозволяє побачити свої сім’ї. Однак, зазначає військовослужбовець, є ще більша несправедливість.
«Ми, солдати, не можемо побачитися зі своїми дітьми та дружинами. Адже ми ризикуємо і не дожити… до того щасливого Дня Перемоги. Нам складніше у рази. Мільйони питань. Усі вони відкладено на потім. А коли це буде потім? Адже кожен з нас розуміє, що везіння не вічне. І не може тривати роками. Обстріли щодня. У році 365 днів. І сподіваються, що тобі пощастить усі 365 разів?», – запитує боєць.
Військовослужбовець ЗСУ закликає ставитися до них не як до ресурсу, а як до людей.
«Громадяни у формі Української Армії. І ми зараз виправляємо помилки політиків та кадрових військових ЗСУ. Бо вони не впоралися. І тому тепер ми рятуємо становище», – наголосив автор листа
Воїни кожного дня боронять нашу батьківщину заради того, щоб ми мали можливість мирно жити, радіти дрібницям, працювати та відпочивати.
Вони – забезпечують наш спокій.
Нагдаємо, що Генерал Збройних Сил Польщі Вальдемар Скшипчак розповів, що Збройні сили України побили гордість Путіна, якою є 1-ша гвардійська танкова армія, якій заздрили навіть військові НАТО
Командувач сухопутних військ Польщі 2006-2009 рр поділився деталями в програмі “Студія Захід з Антіном Борковським” на телеканалі “Еспресо”.
“Збройні сили України побили найкращу армію Росії. Гордість Путіна – 1-ша гвардійська танкова армія – елітарні війська російської армії були розбиті на полях України. То було щось неймовірне, бо всі ми – військові в НАТО – дивились на ту 1-шу гвардійську танкову армію із такою заздрістю, що вона така чудова, бойова, ідеально обладнана, сучасна, натренована армія. Виявилося, що це лише міф. Ви дуже швидко на перших тижнях війни розібралися із тією гордістю Путіна”, – зазначив Скшипчак.
Польський військовий додав, що російські військові були готові лише до війни часів ІІ світової, а не до опору сучасних ЗСУ.
“Проблемою Росії є те, що вони не були готові до тієї війни, не були готові до боротьби за сучасними методами. Виглядає на те, що вони були готові до ведення війни традиційними методами, за прикладом Другої світової війни. І те, що росіяни зустріли на полях в Україні, було для них великим шоком”, – зауважив Вальдемар Скшипчак.
