Виявляється, мама Миколи цього літа зібралася їхати на море. І це тоді, коли вони з чоловіком сидять в місті, адже грошей на відпочинок немає.
Мама Миколи сама сина з донькою ростила, ніколи не витрачала гроші на себе, особливо. Вона економила на собі, аби дітям на все вистачало. Постійно в боргах, якась бідність не полишала їх, як би жінка не старалася. А коли діти виросли, Валентина більше часу собі стала приділяти, розуміла, що вона вже в літах, але так хотілося одягнути літом яскраву коротеньку сукню, яку вона не могла купити собі в молоді роки, адже все витрачала на дітей, а про море лише мріяла стільки багато років.
Зате тепер у дітей свої сім’ї і жінка вирішила, що має побачити в житті оті великі і маленькі радості, яких не бачила, коли була молодою. Валя стала купувати собі гарні сукні, фарбувати волосся в яскравий колір, радіти життю.
Того вечора Надія скаржилася та скаржилася. Але навіть її рідна мама не погоджувалася з донькою, пояснювала, що всі люди різні, а вона сама, щиро кажучи, дуже заздрить свасі, що вона зрозуміла все і живе тепер для себе, вона рада за неї, адже сама так і досі жодного разу не була на морі, економить на собі заради дітей.