22 Листопада, 2024
У мене мороз по шкірі, досі кажете, що «Бога немає»?! Але ось вам 100% доказ зворотного: на фото офіцер української армі, льотчик…

У мене мороз по шкірі, досі кажете, що «Бога немає»?! Але ось вам 100% доказ зворотного: на фото офіцер української армі, льотчик…

Мороз по шкірі… Один мій знайомий упевнений, що Бога немає. Але ось вам доказ зворотного. Пригадуєте, як у 2014 році увесь світ збурила історія смертельно пораненого трирічного сирійського хлопчика: «Я все розповім Богу. Я на всіх вас поскаржуся»?

Був собі офіцер української армії. Льотчик. Служив у Криму. Сам з Феодосії. У 2014 як багато подібних йому, він пішов у зрадники. Перебіг на бік російських окупантів. Бо там більше платили.

Спочатку все йшло добре. Потім сталася прикра неприємність — замість Криму він поїхав служити на забутий Богом аеродром Домна поблизу однойменного селища у 32 кілометрах від Чити на Забайкаллі. Зрадник натяку Божого не зрозумів і коли восени 2015 року у Москві вирішили послати авіацію на підтримку режиму аль-Асада у Сирію, зголосився брати в цьому участь.

Про подвиги «путінських соколів» в Сирії писалося багато. Маючи відсталу авіаційну техніку та примітивні боєприпаси, вони, як 70 років тому їхні діди, проводили «килимові бомбардування» міст, убивши сотні дітей, жінок та старих.

У грудні 2016 року увесь світ обійшло відео, на якому житель Алеппо оплакує своїх трьох малолітніх дітей, вбитих російською авіацією. Можливо, саме цим підполковником. Принаймні, він був один з двох офіцерів 122-го змішаного авіаполку, які 17 березня 2016 року «за Сирію» отримали державні нагороди.

Йому вручено медаль «За заслуги перед отечеством» ІІ ступеня з мечами. Але ті троє дітлахів теж очевидно поскаржилися Вишньому.

А цей підполковник був не просто пілотом — він командував авіаційним підрозділом «соколів».

22 січня 2022 року його семирічна донька поверталася додому з музичної школи селища Домна й на неї напала зграя диких голодних собак…

Дитину безневинну дуже жаль. Але помста Божа буває дуже жорстокою.

Страшною. Бог, він… Ну, гаразд.

Цікаво, чи батько усвідомив що саме він винуватий? Навряд. Такі звикли взагалі не думати.

«Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (До Римлян 12:19).

Посилання на трагедію ТУТ
P.S.

А нам своє робить — тримати порох сухим, допомагати по можливості ЗСУ не поширювати паніку та… вивчати історію. Бо в минулому вже десь щось колись подібне вже було. Знання — сила. Попереджений — озброєний.

Павло Бондаренко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!