Випадок із мого життя – не найпростіша історія. Взагалі це був один із найскладніших періодів мого життя. Не знаю, що хочу почути від вас і для чого це пишу, але відчуваю, що мушу. Можливо, так мені стане трохи легше. А, може, і у вашому житті траплялося щось подібне, то шукатимемо вихід разом.
Я маю дружину та двох дітей. У шлюбі я вже 7 років. Спочатку життя казкою точно не було, тут не поспориш. Нелегко було підняти все з нуля. За душею ні грошей, ні житла, ні навіть нормальної роботи. Усе, що я мав – дружину і бажання створити хорошу сім’ю. Я прекрасно знав про перший шлюб жінки. Він у неї розвалився через колишнього. Той частенько любив випивати. Ні ,це я не кажу для того, щоб показати когось у поганому світлі. Кохана у мене просто чудова: розумниця, красуня, хазяйновита, працьовита. Єдиний мінус – її характер. Непростий він у неї. Уперта, як віслюк. Ну, зате цілеспрямована
Не скажу, що шлюб у нас був ідеальний. Усе як у всіх: злети та скандали, сварки та примирення. Життя змінилося з народженням дітей, яких я спочатку не дуже хотів. Вважав, що я ще надто молодий для такого та й не знав, чи впораюся з ними взагалі. Втім, коли я взяв першого сина на руки, то зрозумів, що це все-таки моє. Я з дитиною (а потім і обома) гуляв, грав, годував частіше, ніж дружина, виховував, їздив по лікарнях, укладав спати, водив у садок. Діти стали для мене віддушиною. При тому, що дружина була у декреті та займалася домашніми справами.
Через півтора року жінка втекла на роботу. Сказала, що вдома більше не витримує. Зрештою, потреби великої у грошах не було. Я достатньо заробляю.
А ще я не п’ю, не курю, веду активний спосіб життя. Здається, ідеальний чоловік. Але одна із моїх помилок – я припинив звертати увагу на жінку. Не робив їй компліментів, не цілував і не дарував подарунки. Усе йшло дітям та роботі. Так ми почали віддаляться один від одного. Я ж думав, що їй достатньо того, що я взяв всі побутові та домашні клопоти на себе. Але, виявляється, ні.
І ось нещодавно вона приїхала з відпустки з подругою. Така щаслива та вдячна. Я й не помітив цього, бо був захоплений роботою та дітьми. Ну і її емоції пішли, як кажуть ліворуч, про що я дізнався за пів року. Скандали тривали довго. Я розумів, що все дуже погано, але наостанок вирішив знайти підтвердження того, що вона, як присягалася мені нещодавно, покінчила зі зрадами. Якби ж! У її мобільному я знайшов любовне листування з хлопцем, який молодший від неї на 10 років. Жінка сказала, що це нічого не означає. Влаштував скандал. Я хотів зібратися і піти, але терплю заради дітей.
Далі було затишшя. 2 тижні суцільних прогулянок, подарунків, поцілунків, ласкавих слів, а потім знову скандали та сварки. Далі з’їздили всією сім’єю у відпустку, але я все одно відчував, що щось не те. Вперше в інтимному плані дружина просто відвернулася і вткнулася обличчям в подушку.
Я зробив деталізацію дзвінків і просто впав у ступор. Дружина з лютого листувалася з кількома номерами по 100 смс на день. Як потім з’ясувалося, один — це її колишній залицяльник, який був ще до мене. Другому належали всі інші номери. Я відстежив її пересування камерами і виявив, що за останній тиждень вона з ним зустрічалася 3 рази на орендованій квартирі. Сама ж казала, що затримується на роботі або ночує в подруги.
Знову скандали. Ми майже дійшли до розлучення. Далі заспокоїлися, поговорили. З’ясували причини і жінка присяглася, що покінчила з усіма стосунками на стороні.
Знову медовий місяць. Були, звісно, і мої зриви, але були і квіти, і поцілунки, і сюрпризи. А через місяць я знову знайшов листування з іншим чоловіком. Сварка. Я хотів піти, але вкотре залишився через дітей. Запропонував їй сходити зі мною до сімейного психолога.
Вона погодилася. Поки пробуємо, звикаємо. Втім, я вже так втомився від цієї нескінченної каруселі. Скільки так триватиме ще? Може, справді плюнути і піти? Що думаєте?
Як краще вчинити чоловікові у цій ситуації?
Що порадите йому?
