Ситуація в магазині, все відбувалося в мене на очах.
Черга. Стоїть дівчина, накачана силіконом, з нею поруч здоровий хлопець, одягнений в блакитний спортивний костюм.
Думаю, всім зрозумілий загальний вигляд цієї парочки.
А перед ними в черзі стоїть старенька, розраховується за акційний товар, пару яблук.
Періодично у бабусі з рук випадає дріб’язок, вона тремтячими руками піднімає її і знову намагається порахувати монети.
Парочка, що стоїть позаду неї, починає нервувати, голосно зітхати, закочувати очі і обмінюватися роздратованими поглядами.
Виглядало все це гидко.
Сама я стояла в черзі на іншу касу. В той момент я дуже хотіла заплатити 45 гривень за стареньку, аби не бачити перекошені обличчя цих мажорів.
– Скільки можна?! – не витримала касирка, – Порахуйте, а після повернетеся!
Сказавши це, касир відсунула яблука в бік і стала обслуговувати ту парочку.
– Ну це взагалі вже! – закотила очі дівчина, наколена силіконом, – Хто їй дозволив взагалі сюди зайти? І для чого? У неї ж все одно немає грошей! – обурено сказала панянка, вказуючи на бабусю.
– Внатурі нашо їх сюди впускають? – підтакнув її молодий чоловік.
– Ой! – махнула рукою касирка – все через ці акції для пенсіонерів за 70 років, їх тут стільки за день буває, ви навіть уявити собі не можете! Всі йдуть і йдуть, дістали вже!
Від такого хамства у мене очі на лоб полізли.
– Ви що собі дозволяєте ?! Як можна так говорити про людину ?! – не витримала я – Може своїм батькам скажете те ж саме?
– А чого ви лізете взагалі ?! – сказала мені касирка – Ви тут не працюєте і не уявляєте, як ці баби дістають!
У цей момент один чоловік середнього віку, добре одягнений і з блокнотом в руках вийшов з черги.
– Добрий день – сказав він до касирки – для початку я вас штрафую в максимальному розмірі, а після ви звільнені, а ще … – він покликав до себе вантажника.
Після того, як вантажник підійшов, чоловік всунув йому в руки корзину.
– Іди з цією бабусею, хай купить все, що їй потрібно, вона платить – він вказав пальцем на касирку.
– А хто ви такий взагалі ?! – хамка касирка підскочила зі свого місця.
– Керуючий – відповів їй чоловік.
– Ой не потрібно брехати! У нас інший керуючий! – з усмішкою сказала працівниця.
– Дівчино, я керую всією мережею цих магазинів – без будь-яких емоцій відповів їй чоловік – А ви звільнені з цього моменту.
Тоді він повернувся до вантажника і бабусі, які йшли вглиб магазину.
– Почекайте хвилину! – гукнув він їх і знову покликав до себе вантажника – Візьми у бабусі адресу, будеш їй щомісяця носити продукти на 500 гривень. Ну а я тобі за це випишу премію. Згоден?
– Так! – радісно відповів вантажник.
– Ось і добре – сказав чоловік, а після крикнув в зал – Терміново пришліть касира на першу касу.
Так ось яка вона справедливість.
